Діалог: медіастудії

СУЧАСНІ ОНЛАЙНОВІ КОНСТРУКТОРИ КРОС-МЕДІЙНИХ ІСТОРІЙ: РІЗНОВИДИ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Сергій Азєєв — 2024-03-15

Явище сторітелінгу не нове в глобальному інформаційному середовищі, але воно значно змінило свою сутність у часи цифрової трансформації світу. До того ж стрімкий розвиток мережевих технологій, паралельно з тотальною цифровізацією суспільства, перетворив сторітелінг в унікальну медійну формацію з потужним синергетичним ефектом, отриманим шляхом злиття крос-медійних складників.

У цьому дослідженні закцентовано увагу на інструментарії сучасного сторітелінгу, зокрема на онлайнових ресурсах для створення крос-медійних історій. Розглянуто різновиди таких конструкторів, причому в контексті функціонування саме української медіасфери.

Описано особливості застосування окремих найпопулярніших багатофункціональних онлайнових засобів сторітелінгу в журналістському вимірі, для створення таких крос-медійних продуктів, як, наприклад, лонгріди, мультимедійні тексти тощо.

Відображено рівень присутності питання конструювання крос-медійних історій у дослідницькому полі сучасних науковців.

СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ У ВОЄННИЙ ЧАС (НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ)

Євген Блінов — 2024-03-15

У статті досліджено соціальні комунікації Одеської міської ради під час повномасштабної агресії Російської Федерації проти України. Визначено проблему обмеження прав громадян на отримання інформації від органів публічного управління в умовах воєнного стану. Наведено думки експертів із соціальних комунікацій щодо обмеження вільного доступу до електронних ресурсів влади на загальнодержавному та місцевому рівнях. Проаналізовано способи комунікації Одеської міської ради, її посадових та службових осіб із громадянами. Особливу увагу приділено інтернет-ресурсам, за допомогою яких орган місцевого самоврядування здійснює комунікацію із суспільством: офіційний сайт міста Одеси, офіційні сторінки Одеської міської ради в соціальних мережах Facebook, Telegram, YouTube. Визначено перспективи подальших досліджень.

ОЗНАКИ КОНСТРУКТИВНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ В УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ

Ангеліна Житнікова — 2024-03-15

У статті осмислюється питання щодо впровадження конструктивної журналістки як нової медіапрактики в український медіапростір. Сьогодні використання конструктивного підходу традиційними медіа вказує на спробу змінити спосіб подачі інформації, підсилити позитивні сторони, сприяти побудові рішення-орієнтованих матеріалів, які не акцентують увагу на проблемах та конфліктах. Для українських ЗМІ конструктивна журналістика – нова медіапрактика, до якої вони тільки адаптуються, проте сьогодні вже можна зафіксувати їхні спроби створювати контент, який сприяє позитивній динаміці та розв’язанню проблем, а не лише їхньому визначенню.

Поширення практики конструктивного підходу для українського медіапростору, який переповнений запитами на вирішення питань, спричинених суспільними кризами та перманентними конфліктами, сприятиме формуванню світогляду, побудованому на взаємодопомозі, підтримці та порозумінні, тому аналіз ознак конструктивної журналістики, що втілені в матеріалах українських ЗМІ, є суттєвим для вивчення потенціалу нового напряму.

«МАРШРУТИ ПАМ’ЯТІ»: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВНУТРІШНЬОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ В ОБ’ЄКТИВІ ЗМІ

Аліна Задорожня — 2024-03-15

Стаття присвячена темі меморіалізації місць, які стали доказами героїчного спротиву українського народу та злочинів російських військових у період їх повномасштабного вторгнення на територію України. В матеріалі йдеться про міста, села, вулиці, на яких пролилася кров військових та цивільних від рук окупантів. На деяких з них пропонується створити «маршрути пам’яті». Усі вони мають увійти до загально-національних туристичних шляхів. У такий спосіб українці віддаватимуть шану пам’яті полеглим землякам та будуть демонструвати іноземним відвідувачам незламність одного народу й свідчити про злочинні дії іншого, щоб історія не повторилася.

Публікація являє собою аналіз журналістських матеріалів, у яких йдеться про ініціативу створення «маршрутів пам’яті» та вказуються місця жорстокого знищення населення України, описується нинішній стан об’єктів та представлено важливі фотодокази.

МОНІТОРИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В СИСТЕМІ НАУК ПРО СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Олена Іванова — 2024-03-15

У статті осмислюються і систематизуються уявлення про моніторинг як метод дослідження у сфері наук про соціальні комунікації задля вирішення традиційних питань журналістикознавчої науки та увиразнюються перспективи його застосування з огляду на актуальні питання медіазнавства, які вводять у дослідницьке поле новітні тенденції розвитку системи масмедіа, характерні для нинішнього етапу розгортання інформаційного суспільства.

Наукова цінність моніторингу як методу дослідження невіддільна від його здатності бачити масмедіа як складний різнорідний системний об‘єкт та забезпечувати систематичність спостережень за цим об‘єктом. Важливо також усвідомлювати необхідність бачення підґрунтя як теоретичної основи для тлумачення моніторингових даних. Самодостатні, самоцінні емпіричні моніторингові дослідження – це накопичення емпіричного матеріалу для масштабних дослідницьких проєктів у царині соціальних комунікацій як синхронічного, так і діахронічного типу. Проте, лише якісні дані моніторингових досліджень можуть у подальшому бути адекватно використані і продуктивно включені в масштабні наукові проєкти, де передбачається співставлення даних, поєднання різнорідного емпіричного матеріалу з іншими аналітичними даними. Моніторингові дослідження масмедіа – це перспектива використання накопичення емпіричного матеріалу для медіакритичних студій та надання рекомендацій і практичних порад для здійснення масмедійної, що створює додаткові умови для прийняття ефективних управлінських рішень у системі масмедіа.

Серед новітніх медіафеноменів, що можуть стати матеріалом для моніторингових досліджень, автор статті бачить перш за все конструктивну журналістику (журналістику рішень) та бренд-журналістику. Моніторинг забезпечує можливість перевірити через спостереження широкого емпіричного матеріалу теоретичні твердження науковців щодо вимог до конструктивної журналістики та бренд-журналістики, які формулюються на підставі побудови концептуальної моделі такого типу масмедійної роботи. Завдяки моніторингу можливе вивчення цих медіафеноменів в аспекті застосовування ними форм подачі інформації, специфіки адресного звертання до вузьких цільових сегментів масової аудиторії, технологій утримування уваги реципієнта тощо. Отримані у ході моніторингу дані можуть бути використані у компаративному дослідженні, що може суттєво розширити уявлення сучасної науки про ці новітні явища, які поки що важко вписати в межі наукових тлумачень.

ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НОН-ФІКШН (НА ПРИКЛАДІ КНИГИ «МРІЯ ПРО АНТАРКТИДУ» МАРКІЯНА ПРОХАСЬКА)

Олена Іщенко — 2024-03-15

Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується тим, що у цю епоху активно починає зростати інтерес до літератури non fiction – особливого літературного жанру документальної прози, який будується на реальних подіях, без вимислу чи домислу. Факти подаються через образне сприйняття світу автором твору, тому цей жанр, на нашу думку, ще можна назвати «документальною публіцистикою життя».

Особливої популярності non fiction набув протягом останніх декількох років. Пов’язано це з подіями, які відбуваються, а саме: з повномасштабним вторгненням рф на територію України. Друком виходять збірки книжок про війну на Донбасі, Майдан, Революцію Гідності, а також книги, що стали бестселерами у світі психології, тревел-журналістики, літератури.

У статті досліджено питання жанрових особливостей книги «Мрія про Антарктиду», що є прикладом сучасної літератури non fiction. З’ясовано, чому дифузія жанрів складає частину аналізованої книги, та як автор поєднує в одному творі риси інших жанрів.

ПРОБЛЕМИ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ ТА РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ В ОСВІТІ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ)

Алла Коваленко — 2024-03-15

У статті осмислено сучасні рефлексії в науці щодо поняття та явища колабораціонізм. Вивчено особливості освітнього індивідуального колабораціонізму, причини його виникнення в умовах російсько-української війни. Проблема пособництва в українських ЗМІ постає як багатоаспектний феномен у контексті незавершеності війни, пасивності МОН, недосконалості судової практики та юридичних норм щодо мотивації та умов співпраці з ворогом, матеріальної та ідеологічної (пропагандистської) складової тощо. У ході порівняльного аналізу з’ясовано, що фахові видання майже не приділяють увагу освітньому колабораціонізму, натомість подекуди транслюють контрпропагандистський наратив про героїв-учителів, патріотів у матеріалах сторітелінгового характеру, які продовжують бути для своїх учнів захисниками України і прикладом для наслідування. Загальнополітичні видання порушують різні аспекти проблеми співпраці з окупантом в освіті в інформаційних та аналітичних жанрах, виконуючи просвітницьку, адвокатську функції і водночас функції превенції та критики цього суспільного явища й сприяють його запобіганню.

ПРОТИДІЯ РОСІЙСЬКІЙ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ ТА ПРОПАГАНДІ В УКРАЇНСЬКОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ (НА ПРИКЛАДІ ЕЛЕКТРОННОГО РЕСУРСУ ЦЕНТРУ ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ ПРИ РНБО УКРАЇНИ)

Станіслав Ковальський — 2024-03-15

У статті здійснено аналіз практичних заходів боротьби з російською дезінформацією в інформаційному просторі України. На прикладі діяльності електронного ресурсу Центру протидії дезінформації при РНБО України розглянуті нормативні принципи та прикладні інструменти реалізації Стратегії інформаційної безпеки України. Виокремлені три напрями роботи ЦПД при РНБО у сфері виявлення, аналізу й спростування дезінформації та пропагандистських повідомлень, що несуть пряму загрозу національній безпеці України. ЦПД при РНБО зробив значний внесок у вивчення методів та технік пропаганди, шляхів розповсюдження дезінформації тощо.

Накопичення досвіду боротьби із ворожим інформаційним впливом, формування цілісної картини дієвих засобів протидії неможливе без врахування досвіду спеціалізованих державних установ, таких як ЦПД при РНБО.

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПОПУЛЯРНОСТІ ОНЛАЙН ЗМІ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПОТРЕБИ РИНКУ

Тетяна Милимко — 2024-03-15

У сучасному цифровому світі конкуренція серед онлайн-ЗМІ стає все більш жорсткою. Аби вирізнятися та привернути увагу аудиторії, журналістам та редакторам необхідно постійно розвивати та вдосконалювати свої стратегії підвищення популярності видання. Українські ЗМІ активно застосовують різноманітні методи для досягнення цієї мети. У статті пропонуються до розгляду варіанти та приклади того, як, зважаючи на виклики часу, можна вивести онлайн-ЗМІ на високий рівень.

ПРОБЛЕМАТИКА ФІНАНСУВАННЯ ЗМІ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Вікторія Мірошниченко — 2024-03-15

Стаття присвячена висвітленню проблематики фінансування медійної галузі під час криз та війн. Вивченню питання, з якими основними труднощами зустрілися Українські засоби масової інформації, після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Аналізу фінансових інструментів, які використовуються для виживання та розвитку ЗМІ.

СЦЕНАРІЙ ЯК СТРУКТУРНИЙ КОМПОНЕНТ ТВОРЧОЇ РОБОТИ РЕЖИСЕРА В СУЧАСНОМУ КІНЕМАТОГРАФІ

Арсен Подосян — 2024-03-15

Ця наукова робота спрямована на глибоке та всебічне вивчення сценаріїв та ролі режисера у сучасному кінематографічному процесі з метою розкриття системи їх взаємодії та впливу на створення творів кіномистецтва. Треба дослідити сценарій як структурну компоненту творчої роботи режисера. При вивчені проблематики необхідно проаналізувати важливість історії як фундаментального аспекту фільму та ключового структурного елементу в творчій роботі кінорежисера. У цьому контексті ретельно розглянути, як сценарій сприяє еволюції персонажів, визначає сюжетну лінію та впливає на емоційний спектр глядачів. Приділити увагу також ролі сценаріїв та взаємодії між сценаристом та режисером у процесі створення кінофільму.

СЕНСИТИВНА ЖУРНАЛІСТИКА ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ

Тетяна Тхоржевська — 2024-03-15

Стаття присвячена можливостям сенситивної журналістики щодо запобігання або припинення конфліктів. Розглядаються існуючі пропозиції, які спираються на міжнародний досвід, щодо застосування сенситивної журналістики як способу запобігання та припинення конфліктів: необхідність дослідити структурне й культурне насильство щодо певних груп; виявити всі групи, які є учасниками конфлікту; окреслити реальні інтереси цих груп; стати діалоговим майданчиком для конфліктуючих сторін. Окреслюються можливості використання технології сенситивної журналістики в сучасному українському контексті.

ФІКСАЦІЯ ТА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: ДОСВІД УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ

Аліна Червінчук — 2024-03-15

У статті підкреслено, що журналісти відіграють важливу роль у процесі фіксації воєнних злочинів та у подальшому опрацюванні зібраного матеріалу для репрезентації в конкретних жанрових форматах, доступних для сприймання аудиторією. Висвітлення воєнних злочинів російських військових, з одного боку, проблематизує кровопролитну російсько-українську війну, відображаючи той трагічний досвід, який наразі проживає українське суспільство, та водночас – фіксує доказову базу щодо ігнорування рф міжнародних конвенцій, зокрема загальних правил та звичаїв ведення війни, а також у контексті захисту цивільного населення під час війни, поводження з військовополоненими тощо. Ця проблема потребує фіксації, осмислення, оцінювання, актуалізації та пояснення як для української аудиторії, так і світової спільноти, чим пояснюється професійний інтерес з боку українських та закордонних журналістів, швидке зростання кількості публікацій на цю тему.

Підкреслено, що журналісти повинні мати спеціальну підготовку, тобто базове уявлення про Міжнародне гуманітарне право, міжнародні конвенції, а також вільно орієнтуватися в рекомендаціях щодо висвітлення історій постраждалих та загиблих від воєнних злочинів.