Aristotle’s methodology for political culture of XXI century
DOI:
https://doi.org/10.18524/2308-3255.2017.23.137315Ключові слова:
Aristotle, thelos, common blessing, politia, man, freedom, democracy, personalismАнотація
In the article the Aristotle`s basic methodological issues of political organization of society are analyzed in the context of problems of political development in XXI century. Article substantiates perspectives of personalism as paradigm of sociocultural development of modern epoch.
Methodologically, the thesis about the primacy of ideas in relation to the material world, and the philosophical orientation to the allocation (separation) of ideal originals from the chaos of real life Aristotle inherited from his teacher Plato.
However, the distinguishing feature of Aristotle’s teaching consists in the concept of realizing of individual and society thelos as the main meaning of politia (a reasonable political arrangement).
It is a central thesis of Aristotle’s political philosophy. Obviously, the richness of Aristotle’s political ideas is not limited to these theses. Yet they represent the core of his political thought and ethics.
Методологія Аристотеля для політичної культури
XXI століття
У статті аналізуються основні методологічні підходи Аристотеля до політичної організації суспільства в контексті проблем політичного розвитку в ХХ1 столітті. Дається обґрунтування перспектив персоналізму як парадигми соціокультурного розвитку сучасної епохи.
Методологічно Аристотель продовжує розвивати платонівську тезу про первинність ідей по відношенню до матеріального світу а також філософську орієнтацію на поділ ідеальних прототипів та хаосу реального життя.
Однак відмінною рисою вчення Аристотеля є концепція реалізації телоса особистості і суспільства як головного сенсу політії (розумного політичного устрою).
Цілком зрозуміло, що все багатство політичних ідей Аристотеля не вичерпується цими тезами. Але вони становлять ядро його політичного вчення та етики.
Методология Аристотеля для политической культуры XXI столетия
В статье анализируются основные методологические подходы Аристотеля к политической организации общества в контексте проблем политического развития в ХХ1 столетии. Дается обоснование перспектив персонализма как парадигмы социокультурного развития современной эпохи.
Методологически Аристотель продолжает развивать платоновский тезис о первичности идей по отношению к материальному миру а также философскую ориентацию на разделение идеальных первообразов и хаоса реальной жизни.
Однако отличительной чертой учения Аристотеля является концепция реализации телоса личности и общества как главного смысла политии (разумного политического устройства).
Вполне понятно, что все богатство политических идей Аристотеля не исчерпывается этими тезисами. Но они составляют ядро его политического учения и этики.
Ключевые слова: Аристотель, телос, общественное благо, полития, человек, свобода, демократия, персонализм.
Посилання
Davis N. (2006). Istoria Evropy [History of Europe]. Moscow: АСТ. [in Russian]
Jouvenel B. (2011). Vlast’: estestvennaya istoria ee vozrastania [On power, its nature and the history of its growth]. Moscow: IRISEN, Mysl. [in Russian]
Canfora L. (2012). Istoria odnoj ideologii [Democracy in Europe: A History of an Ideology]. Saint Petersburg: Alexandria. [in Russian]
Osborn R. (2008). Tsivilizatsia. Novaia istoria zapadnogo mira [Civilization: A New History of the Western World]. Moscow: АСТ. [in Russian].
Popper C. (1992). Otrkytoe obschestvo i ego vragi. Tom 2. [The Open Society and Its Enemies. Part 2.]. Moscow: Cultural Initiative. [in Russian]
Sartr J-P (2009) Bytie i nichto. Opyt fenomenologicheskoj ontologii [Being and Nothingness. An Essay on Phenomenological Ontology]. Moscow: АСТ. [in Russian]
Skirbekk H., Hole N. (2000). Istoria filosofii [A history of phylosophy]. Moscow: Vlados. [in Russian]
Jaspers C. (1991). Smysl i naznachenie istorii [The Origin and Goal of History]. Moscow: Politizdat. [in Russian]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Діалог: медіа-студії
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).