Документальний наратив комуніканта як спосіб осмислення та репрезентації воєнної реальності (на прикладі збірки Є. Шишацького «Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь»)

Анотація

У статті підкреслено, що сучасна українська воєнна документальна література розвивається швидкими темпами, це зумовлено сучасним соціальним контекстом через вторгнення РФ, – повномасштабною війною в Україні. Тривале перебування в умовах воєнного часу потребує осмислення, оцінювання подій, актуалізації та пояснення як для української аудиторії, так і закордонної, чим пояснюється інтерес авторів до такого способу віддзеркалення воєнної реальності.

У дослідженні зосереджено увагу на виявленні потенціалу наративного способу організації матеріалу в документальних збірках про війну в Україні. Підкреслено, що специфіка осмислення воєнної реальності та її репрезентації авторами узалежнена від статусу комуніканта як автора-спостерігача за подіями та автора-учасника подій. Якщо автори-спостерігачі за подіями чітко усвідомлюють свої комунікаційні наміри для досягнення конкретних комунікаційних ефектів (зокрема впливу на громадську думку), то автори-учасники передусім прагнуть актуалізувати персональний пережитий досвід конкретних подій, осмислити його, поділитися з аудиторією, відрефлексувати.

Виявлено, що збірка Є. Шишацького «Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь» у вигляді «щоденникових записів» демонструє суб’єктивний досвід автора, пережитий ним під час мандрівки до Маріуполя з волонтерською місією – допомогти своїм рідним та землякам. Здобутий досвід суттєво вплинув на ціннісні орієнтири автора, адже він ретроспективно розповів про перешкоди, з якими зіткнувся на своєму шляху та які йому не вдалося подолати, про особливості адаптації до нової реальності – воєнної.